Прикраса настінна у вигляді кишені

Тло пристінної частини світло-жовте, самої кишені – темно-зелене. Поверхні прикрашена квітковим орнаментом у стилі «модерн»: стилізовані квіти тюльпана, гранату і льону, листя. Композиція динамічна. Верхня частина вкрита світло-кремовою поливою. У центрі розміщено стилізовану квітку з блакитними пелюстками та круглою жовтуватою серединкою. Від неї розходяться тонкі зелені стебла із симетричними листками та дрібними квітами. По обидва боки композицію завершують великі листки, розфарбовані зеленим і темно-коричневим кольорами.

Нижче по краю кишені проходить вузька горизонтальна смуга з рельєфним рослинним орнаментом. На ній вирізняються дрібні квіти й завитки, підкреслені темно-коричневою, зеленою та світлою поливою.

Основну частину кишені займає рельєфне зображення великої квітучої рослини. Від основи піднімаються пишні стебла з довгими листками та квітами гранату. Орнамент виконано в зелених, сіро-блакитних, жовтуватих і коричневих відтінках, які м’яко поєднуються між собою. Поверхня кишені вкрита ритованими цятками. Зворот теракотовий, без поливи, із клеймом майстра «Опішня / О. І. Колпак».

Омелько Іванович Колпак народився у 1888 р. в Опішні у гончарській родині. Характерною прикметою усіх галузей гончарного промислу є династійність, що була головним фактором збереження й збагачення професійного досвіду народних майстрів. Тому не дивно, що любов до професії хлопчина успадкував від батька, який виробляв цеглу, посуд та іграшки, а потім продавав їх на місцевому базарі. Закінчивши чотири класи церковно-парафіяльної школи, у 1910-х рр. молодий гончар почав працювати в артілі гончарів при Опішнянському гончарному навчально-показовому пункті. Згодом, захоплений виром Першої світової війни, ненадовго залишив рідну землю, але потім знову повернувся на Батьківщину й став до улюбленої справи. З 1929 до 1950 р. з перервами він працював в артілях «Червоний кустар» та «Художній керамік», у 1933–1934 рр. мешкав у м. Батумі на Кавказі, у 1948 р. – у с. Сенча знову на Полтавщині, де йому вдалося організувати гончарну артіль «Керамік». Із 1950 р. Омелько Іванович переїхав до Полтави, де й прожив до самої смерті у 1972 р.

Його роботи неодноразово експонувалися на місцевих та всесоюзних виставках, проте гучної слави він не здобув. Початковий етап творчості гончаря позначений значним впливом стилю модерн, твори цього періоду відрізняються високою майстерністю та прагненням до новаторства у формі та декорі виробів. Ці роботи користувалися попитом, мали визнання та навіть відправлялися на експорт. Проте згодом під тиском життєвих обставин та ідеологічної пропаганди майстер звернувся до масової моди повоєнних років, що більше задовольняло попит тогочасного суспільства й убезпечувало від переслідувань.

Джерело надходження до музею: Із зібрання музею до Другої світової війни